Слово "шліфувати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ШЛІФУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.

1. Обробляти поверхню металу, дерева, скла і т. ін. абразивними матеріалами для надання їй гладкості, точних розмірів, певної форми тощо. Камінь-самоцвіт.. на гранувальній фабриці шліфують, грані наносять, щоб заблищав він, як веселка (Донч., III, 1956, 105); Гне майстер гриф, тонку шліфує деку (Перв., II, 1958, 99); Пластмаси можна різати, шліфувати, обробляти на верстатах, зварювати (Веч. Київ, 20.11 1957, 2); // Начищати що-небудь, наводити глянець на якусь поверхню, робити її чистою, блискучою. Я вирішив добитися бездоганного блиску свого автомата і дві години невтомно шліфував об валянок ті частини, що взялися іржею (Багмут, Записки.., 1961, 91).

2. перен. Удосконалювати, поліпшувати що-небудь. Свій перший нарис Ніна Сокіл писала дуже довго. Ретельно, багато разів переправляючи, обдумувала й шліфувала кожне слово (Собко, Стадіон, 1954, 165); Кропивницький ніколи не зраджував своїх переконань, старанно опрацьовував кожну нову роль і невтомно шліфував свої улюблені, давно відомі образи (Збірник про Кроп., 1955, 87); Талант визначається глибинами спадковості, потім його розкривають, вирощують, розвивають і шліфують середовище, епоха, культура, ідеали (Літ. Укр., 11.V 1971, 1); І нині в Італії постійно навчаються та шліфують свою майстерність наші співаки і музиканти (Нар. тв. та етн., 5, 1973, 81); // Поліпшувати риси, характер когось, виховуючи його, впливаючи на нього. — А сім’я, вона, брат, нашого брата шліфує. Сумирніші стаємо, покладисті [покладливі] (Цюпа. Краяни, 1971, 62); Або ось він, головний герой наш.. Чиясь любов з над’ювелірною точністю його шліфувала, перш ніж нам передати… (Гончар, Циклон, 1970, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 490.