ШЛІЦ, а, ч.
1. техн. Поздовжній виступ або паз для з’єднування вала з деталями машини. Вони буквально в рекордні строки освоїли серійне виробництво цілого ряду складних деталей — триступінчастих шестерень, зубчастих втулок з шліцами всередині (Веч. Київ, 1.ХІІ 1966, 2); // Проріз під викрутку в головці гвинта.
2. крав. Розріз на спинці чи боках піджака.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 491.