ШМАТО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до шматува́ти. Везли шматоване Петрове тіло ховати (Мирний, І, 1954, 363); Безконечними штурмовими лавами рвались [воїни] вперед по твердій, шматованій снарядами землі перешийка (Гончар, II, 1959, 444); Шматований нестерпним болем, закривавлений і брудний, він закричав (Довж., І, 1958, 303); Ланів злоба несамовита Її [Звенигору] не знищила в огні. І гнана чорними літами, Вона, шматована катами. Снагу таїла в глибині… (Мал., Серце.., 1959, 5).
2. у знач. Прикм. Подертий на шматки. —Дівчинонько-рибчинонько!..Ой, дай жупан шматований. Що турками шанований (Щог., Поезії, 1958, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 499.