ШМИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм.
1. Швидко йти, бігти кудись, до кого-, чого-небудь, зникати десь. Шмигали під руки з стиглою морквою малі татарчата й цвірінькали, мов горобці (Коцюб., II, 1955, 124); // Швидко пролітати (про птахів); шугати. З глиною в дзьобах дрібних шмигають скрізь ластівки (Фр., XIII, 1954, 307); // рідко. Швидко переміщатися. Не лише багаж, але й пасажирів до літака, який стоїть в ста метрах, підвозять відкритими, зручними автопоїздами. На таких же поїздах шмигають по аеродрому туристи (Дмит., Там, де сяє.., 1957, 22); Показувалась, знявши хмари пилюки, машина і тут же зникала в куряві, шмигали велосипеди (Вільде, Сестри.., 1958, 110).
2. Швидко рухатися в різних напрямках, кидатися в різні боки; шастати, метатися. Ніхто не входив до них [хат], тільки шмигали сюди й туди здичавілі без господарів коти (Гончар, III, 1959, 13); Всю увагу сірої ворони привертали калюжки, в яких шмигала риб’яча дрібнота (Донч., V, 1957, 30); Шумно виявляла своє захоплення молодь, під ногами дорослих шмигала галаслива дітвора (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 111); [Ніна:] З дитинства Паша завжди в нас все знала — З кутка в куток шмигає по селу (Дмит., Драм. тв., 1958, 40); Вони [пташенята] шмигають серед моху і трави, і, мандруючи по тундрі, весь час доводиться побоюватись, щоб не роздушити їх (Фіз. геогр., 5, 1956, 125); // перен. Швидко переходити з одного на друге (про думки, погляд тощо). Його підганяли власні думки. Вони шмигали, мов блискавиці, і били в одну точку (М. Ю. Тарн., Як на.. ниві, 1958, 74).
3. рідко. Швидко і з шумом рухатися, виконуючи якусь дію. Три коси шмигали, пшениця падала (Томч., Жменяки, 1964, 204).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 502.