ШНУРО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до шнурува́ти.
2. у знач. Прикм. Стягнений шнурками. На ногах, трохи завеликих для її дрібної постаті, мала шнуровані черевики (Фр., VI, 1951, 162).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 504.