ШНІ́ЦЕЛЬ, я, ч., кул. Тонка відбивна чи посічена котлета. Подавальниці хутко біжать довгими проходами за гарячими шніцелями (Донч., II, 1956, 269); Широко відомий ризький шніцель, манна каша із збитими вершками і т. п. (Технол. пригот. їжі, 1957, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 503.