Слово "шовк" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ШОВК, у, ч.

1. Волокно, що виділяється гусеницями шовковицевого шовкопряда. [Явдоха:] У якімсь селі один вчитель почав вчити своїх учеників шовк здобувати (Кроп., II, 1958, 453); Бухарці розвантажували верблюдів.., знімали з них великі важкі в’юки з бавовною, килимами, паки шовку, тонкорунної вовни (Тулуб, В степу.., 1964, 52); // Штучно виготовлене, синтетичне волокно. Хіміки роблять чудеса з деревини. Шовк і целофан, електроізолятори і навіть підшипники… (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 102); Капроновий шовк іде на виготовлення панчішних виробів, шинного корду, риболовних сітей, чоловічих капелюхів, тканин та ін. (Наука.., 7, 1958, 17).

2. Пряжа, нитки з натурального чи штучного, синтетичного волокна. Словом — як шовком вишиває, а ділом — як шилом шпигає (Укр.. присл.., 1963, 363); На Марині плахта — аж очі на себе бере: картата, червчата, шовком заткана (Мирний, IV, 1955, 225); Сидить сестра край віконця. Шовком вишиває (Рудан., Вибр., 1949, 73); Схопила [панночка] вишиту шовком хустину, накинула собі на обличчя і довго сиділа, відкинувши назад свою прегарну голову (Довж., І, 1958, 245); *У порівн. Олексій поник головою, і його світле, вибілене сонцем на жнивах волосся м’яким шовком сповзло на покраяне ранніми зморшками високе чоло (Д. Бедзик, Підземні громи, 1971, 102).

∆ Бре́ше, як (на́че, нена́че і т. ін.) шо́вком ши́є (гапту́є) хто — хто-небудь дуже вправно обдурює когось. Знав я і таких, що в живії очі тобі бреше, як шовком шиє — хоч би моргнув, вражий син! (Вовчок, VI, 1956, 260); Та вже й вміє [кума] балакати! Бреше тобі, неначе шовком гаптує (Н.-Лев., III, 1956, 253).

3. Тканина (перев. тонка), вигот. з такої пряжі. Позолочені карети, дорогі коні.., карети та екіпажі, •оббиті всередині шовком, золото, срібло й перли на магнатах — усе те сяло, облите ясним світом сонця (Н.-Лев., VII, 1966, 33); Він вийняв шматок тонкого турецького шовку і обережно розгорнув його (Тулуб, Людолови, І, 1957, 60); Каюту застелено килимом, по стінах пурпуровий шовк (Ю. Янов., II, 1958, 56); *Образно. Підносив Арарат нетлінний свій тюрбан Із шовку білого; його могутній стан Широким поясом оповивали хмари (Рильський, III, 1961, 158); *У порівн. Проти вікон стояли рядками п’яльця, на них було міцно напнуте біле, тонке, як шовк, сукно, а кало п’яльців стояли дівчата й молодиці (Н.-Лев., II, 1956, 97); Високе бліде небо блакитними шовками звисає до обріїв (Ю. Янов., її, 1958, 51); Очі вчительки ніжні, як шовк (Мас., Сорок.., 1957, 349); // Виріб, одяг з такої тканини. вдягаються [пани] у легкі дорогі шовки уліті, а як зима — беруть на себе м’якенькі оксамити (Вовчок, І, 1955, 380); Пані Тереза жила в теплі та в добрі, ходила в шовках, як пава (Чорн., Визвол. земля, 1959, 36).

4. перен. Те, що м’якістю, блиском та іншим нагадує такі нитки чи тканину. Гладжу рукою соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі (Коцюб., II, 1955, 227); Кучеряве пасмо русявого шовку з-під кораблика упало на її заплакані очі (Стар., Облога.., 1961, 16); Вгорі перед ними.. шовково-блакитне небо; шовк увесь умережаний золотозоряним писанням (Вас., II, 4959, 120).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 505.