ШОВКІВНИ́ЦТВО, а, с. Галузь сільського господарства, що займається розведенням шовковицевого шовкопряда для одержання шовку (у 1 знач.). Деякі кишлаки Фергані мають по дві тисячі років історії, основа їх господарювання — садівництво, шовківництво та ремесла: вироби з дерева, ременю, срібла (Мас., Роман.., 1970, 118); В СРСР шовківництво розвинене переважно на півдні (Зоол., 1957, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 506.