ШПАКЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., перех. Замазувати спеціальною речовиною щілини та нерівності якої-небудь поверхні (перев. готуючи її до наступної обробки — фарбування, полірування і т. ін.). Плитка виявилась довговічною і зручною для настилання. За два-три дні підлога у п’ятиповерховому будинку готова. ЇЇ не треба стругати і шпаклювати (Роб. газ., 5.III 1965, 2); Вийшли за село, наблизились до новобудови.. Тут і фарбували, тут і шпаклювали, прибирали різний хлам та сміття, вимітали подвір’я (Збан., Переджнив’я, 1960, 269).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 513.