ШПИТА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Прикм. до шпита́ль 1. Удвох очуняли в шпитальному вагоні (Бажан, Вибр., 1940, 67); В цей час відчинилися двері, і на порозі став худющий чорнявий юнак, опираючись на шпитальну паличку (Стельмах, II, 1962, 158); Підводчик уже починав сердитись, коли Яресьчиха в супроводі шпитального персоналу вивела сина з барака (Гончар, II, 1959, 135); Пам’ятаю, як входила рано Медсестра у шпитальну палату (Гірник, Сонце.., 1958, 155).
2. заст. Прикм. до шпита́ль 2. Шпитальні келії троха більші від звичайних арештантських (Фр., IV, 1950, 178); 3 плащем на шпитальному халаті та білим очіпком на голові поспішала [сестра Артемізія], видно, кудись недалечко (Вільде, Сестри.., 1958, 414); // Такий, як у лікарні, богадільні. Мимо того ся жінка вміє бути не раз веселою, як тьотя Саша, і підтримує в домі зовсім не шпитальний настрій (Л. Укр., V, 1956, 387).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 523.