ШПИХЛІ́Р, а́, ч., діал. Комора. Кільканадцять парубків кінчило власне чистити стайні. Інші носили міхами провіяне.. зерно до шпихліра (Фр., III, 1950, 270); В залі світили світло.., і, хоч велика кімната тоді менше ставала подібна до шпихліра, холод стояв у ній такий, що при розмові йшла з рота пара (Коцюб., II, 1955, 253).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 523.