ШПУНТИ́НА, и, ж., спец. Дошка, брус і т. ін., в яких з одного боку зроблено поздовжній виступ (гребінь), а з протилежного — паз. Трохи далі було видно високу металічну стіну, збудовану з сталевих шпунтин (Жур., Опов., 1956, 135); Як матеріал для шпунтин придатні бруси товщиною 10-18 см (Довідник сіль. будівельника, 1956, 171).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 528.