ШРІТ, шро́ту, ч.
1. Дрібні свинцеві кульки, які вживаються для стрільби з мисливської рушниці; дріб. Вовкун оглянув зранену литку. Шріт проскочив шкіру і пустив кров, але вискочив (Фр., III, 1950, 27); Вибухнув постріл, і шріт із сичанням зашумів, у воду (Досв., Вибр., 1959, 413); *У порівн. Круг мене темно. Блискають тільки гострі, колючі згуки, і дрібно сиплеться регіт на металеву дошку, як шріт (Коцюб., II, 1955, 231); Дощ за вікном дужчав та дужчав — тепер він сипав у шибки дрібним шротом (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 487).
2. с. г. Відходи олійницького виробництва, які утворюються з подрібненого насіння різних олійних культур; у перемеленому вигляді використовуються для годівлі худоби. При добуванні олії з насіння олійних рослин залишаються цінні кормові продукти у вигляді макухи та шроту (Свинар., 1956, 148); В рибництві ще й досі застосовується спосіб годівлі риби однорідними концентрованими дорогокоштовними кормами — макухою, шротами, люпином тощо (Колг. Укр., 5, 1961,33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 530.