ШТА́ПЕЛЬ, ю, ч. і. Окремий завиток у руні, який складається з пучка однаково завитої вовни. Умовний об’єм зразка вовни визначають помноженням площі шкіри, з якої знято зразок, на природну довжину штапелю (Соц. твар., 1, 1956, 57).
2. Штучне волокно невеликої довжини, признач для виготовлення пряжі; пряжа з такого волокна.
3. розм. Тканина з штапельної пряжі.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 534.