ШТАХЕ́ТИ, е́т, мн., ШТАХЕ́Т, у, ч. Загорожа з дерев’яних дощечок або металевих прутів. [Єгер:] Палац коло палацу. Та скрізь ясні шибки, та вежі, та залізні штахети (Л. Укр., IV, 1954, 219); Двір од вулиці одгороджений не парканчиком чи штахетами, а трьома лініями колючого дроту, на який опирається стіна з дикої лози (Сенч., На Бат. горі, 1960, 120); По один бік глибокого темного шляху білокорі берези в розпущених зелених косах.. По другий бік під зелениною — високий гостроверхий штахет і похмура, зеленим мальована брама (Вас., II, 1959, 54); Піраміду огороджено гарненьким штахетом й обсаджено молодими деревами (Коп., Лейтенанти, 1947, 35); Зупинившись і глянувши в той бік, звідки гукали, Гузь побачив наставлені на нього крізь отвори в штахеті дві гвинтівки (Бурл., М. Гонта, 1959, 13); // тільки мн. Дощечки в дерев’яному паркані, веранді і т. ін. Молоденька панна, що була нахилилась над столом, давно вже шукала чогось у густій сітці винограду, переважившись через штахети веранди (Дн. Чайка, Тв., 1960, 46); Маленька фігура Тучинського хутко мигтіла межи штахетами сходів. Він хутко збігав на естакаду [шахти] (Досв., Вибр., 1959, 321); Бронко застає Олексу коло дверей. Схопившись за штахети хвіртки, ..Олекса важко дихав (Вільде. Сестри.., 1958, 89); Ми знову йшли стежкою. Ось уже видно штахети у парканах (Томч., Готель.., 1960, 50); Циркулярка ріже дошки, штахети (Кучер, Зол. руки, 1948, 130); *0бразно. Аж до цехів Запоріжсталі Прийшли квітуючі сади, І на останньому кварталі Спинились яблуні, бо далі Лежить асфальт — не перейти, І височать штахети сталі. Багрові пагорби руди (Нагн., Вибр., 1957, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 535.