ШТОВХА́Н, а́, ч., розм. Короткий різкий удар кулаком, ногою; стусан. Не первина Галі терпіти від матері лайку, скубку, штовхани (Мирний, IV, 1955, 29); За знаком сліпого Панько й Микита відтискають старосту, який теж не хоче пасти задніх,— до дверей. Двері відчинено. Штовхан коліном. Староста вилітає геть (Ю. Янов., І, 1954, 188); Туманними очима дивився на Миколу Іван Семенович: видно, не лише несподіваний штовхан, але й ще якісь думки не давали йому отямитися (Полт., Повість.., 1960,322); Кожного відпускника товариші зустрічали вигуками привітань, дружніми штовханами, гарячими потисками рук (Добр., Ол. солдатики, 1961, 33).
∆ Дава́ти (да́ти і т. ін.) штовхана́ (штовхані́в) кому; Нагоро́джувати (нагороди́ти) штовхана́ми кого — бити когось короткими різкими ударами. [Петро:] Що ж то за бумага? Може, ще всякий учитель штовхана мені дасть, як прочита її! (К.-Карий, І, 1960, 68); Якийсь напівроздягнутий чоловік, без шапки й без пояса, намагався виплигнути з човна, але задунайці тягли його назад, нагороджуючи штовханами (Добр., Очак. розмир, 1965, 313); Покуштува́ти штовхані́в — бути побитим короткими різкими ударами.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 539.