Слово "штовхач" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ШТОВХА́Ч, а́, ч.

1. Додатковий, допоміжний локомотив у хвості поїзда, який підштовхує його ззаду.

2. Буксирне судно, яко пересуває баржі методом штовхання. Успішно закінчились випробування судна-приставки, що перетворює річковий буксир-штовхач на криголам (Рад. Укр., 15.11 1966, 1); Поповнюється флот Московського пароплавства. Недавно з’явилися.. десятки сучасних, оснащених автоматикою буксирувальників і штовхачів (Веч. Київ, 19.11 1964, 1).

3. техн. Деталь або пристрій, які служать для виштовхування, проштовхування, підштовхування чого-небудь. Штовхачі являють собою циліндричні стержні, що рухаються в напрямних втулках або в отворах блока циліндрів і служать для передачі тиску від розподільного вала до клапанів (Автомоб., 1957, 47); Після закінчення процесу загартування колесо повертають у горизонтальне положення, штовхачем висувають із роликів і краном укладають у термос (Наука.., 10, 1962, 18).

4. спорт. Спортсмен, фахівець із штовхання ядра. При вивченні питань, пов’язаних із підготовкою штовхачів ядра, було ретельно проаналізовано все до найдрібніших деталей (Знання.., 2, 1971, 31).

5. перен., розм. Людина, якій доручають підштовхнути, пришвидшити яку-небудь справу. Огрядний Данило, штовхач із Орла (Крикливий, азартний забійник «козла»!). Приїхав «штовхати» з Донбасу цемент (С. Ол., Вибр., 1959, 236).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 540.