ШТРЕ́КА, и, ж., діал. Залізничне полотно. [Панько: ] Гей, гей! А чого вас там занесло! От іще погана дітвора, не має де бавитися, та на штреці! (Фр., IX, 1952, 342); «Добре тому, в кого є батько,— думав не раз Юрко ночами.— За батьком ідеш собі впевнено в світ, як вагон за паровозом на штреці» (Козл., Ю. Крук, 1957, 345).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 544.