ШУБО́ВСТАТИ, аю, аєш, недок., розм. Кидатися, падати, пірнати у воду, роблячи сплески. Діти з радістю скидали з себе одяг і один за одним шубовстали у воду (Цюпа, Добротворець, 1971, 25); Тріщали постріли. Дзвеніли леза.. Шубовстали у воду забиті (Тулуб, Людолови, І, 1957, 455); // Падати взагалі, видаючи глухий звук; плюхатися. Важкі куріпки біжать перед машиною і, трохи підлетівши,— шубовстають поряд у суху траву (Ю. Янов., II, 1954, 261).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 555.