ШУГА́ННЯ, я, с. Дія за знач. шуга́ти. Ще здалеку побачила [Надія] на фоні синьої хмари шугання гострокрилих ластівок і посміхнулась (Баш, Надія, 1960, 270); До них невблаганно наближається поскрипування вітряків і шугання розгойданих крил (Стельмах, Хліб.., 1959, 135); Битва — так битва. Вітрів іржання, Назустріч шугання роздертих знамен… (Дор., Тобі, народе.., 1959, 40); Він чує невгавне шуршання дороги, Шалене шугання ракет з далини (Бажан, І, 1946, 145); Голубий імлистий туман стояв над цехами, туман, прорізуваний гострими свічками домен, шуганням полум’я з мартенів (Загреб., Спека, 1961, 229); *У порівн. Наша казка хутко лине, мов шугання соколине (Перв., II, 1958, 515).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 555.