ШУКАНИ́НА, и, ж., розм. Метушливі розшуки, тривале шукання. Тут незабаром прилетів патруль, Знялась заметня, тривога, шуканина, І дівчину знайшли (Л. Укр., І, 1951, 115); Почала [Левантина] нишпорити по закамарку, мацаючи в темряві руками, але не знаходила нічого. Нарешті після довгої шуканини, аж у далекому кутку, під ліжком, налапала якусь залізну річ (Гр., II, 1963, 290); Вона хотіла була вести мене до доброї хати, що дешево продавали пересельці, ідучи на степи. Та я сказала, що втомилася, аж хвора через свою шуканину, обіцяла приїхати іншим часом (Барв., Опов.., 1902, 379).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 557.