ШУКА́Ч, а́, ч.
1. Людина, зайнята розшуками чого-небудь. Всі оті шукачі посад нагадували хворих, що, зневірившись у медицині, йшли за порадою до знахаря (Вільде, Сестри.., 1958, 455); З нього сміятимуться, його зневажатимуть за обман.. І Віталій, оцей жовторотий шукач справедливості, теж топтатиме його разом з Борисом (Мур., Свіже повітря.., 1962, 175); Далеко за синім морем на чужій чужині гинули вони, безталанні шукачі щастя (Цюпа, Україна.., 1960, 272); *Образно. Мистецтву по дорозі з революцією, бо по своїй природі воно шукач, перетворювач, революціонер (Талант.., 1958,161); // Особа, яка (перев. професійно) займається відкриттям, розшуками родовищ копалин, рослин, нових шляхів і т. ін. Мигають вогники загадкою,— Хто світить їх — Чабан? Турист? Чи скарбів шукачі — геологи? Чи запізнілий тракторист? (Нех., Чудесний сад, 1962, 77); В гумових чоботях люди — нафти шукачі (Рудь, Дон. зорі, 1958, 68).
◊ Шука́ч приго́д: а) мандрівник по малодосліджених місцях. Тоня й досі не може як слід збагнути, що сталося з цим судном.. Привели моряки його, кинули в затоці й пішли собі, розпаливши апетити степових шукачів пригод (Гончар, Тронка, 1963, 239); б) людина авантюристичних нахилів. Брун став хрестоносцем. Це припало до вподоби гонористому шукачеві пригод (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 440).
2. розм. Те саме, що шпик2. Кармелеві вороги не всипляли: казано взброїти шукачів і слідців, повелено стріляти, якщо не можна буде живцем взяти (Вовчок, І, 1955, 369); — Радистка дала центрові звістку про себе, і на цьому помовчте декілька днів. До райкому раджу поки що не звертатися, щоб не навести шукачів на слід. Нікого із складу ваших груп не зачеплено?— Ні. (Ю. Янов., І, 1954, 200).
3. перев. у сполуч. із сл. соба́ка. Службовий собака з гострим чуттям, який відшукує кого-, що-небудь по слідах. Хап і Храп обходять приміщення з собакою-шукачем (Коч., II, 1956, 189); Собака-шукач повів свого господаря в сарай. Там на розкладних ліжках спали Савка і Павка.. Від обох тхнуло горілкою (Ткач, Плем’я.., 1961, 231); *У порівн. Не з добрими намірами крутився біля загарбників Лукан. От щось йому наказали. Він, мов пес-шукач, потяг носом повітря, насторожився і вперше за весь час уп’явся поглядом жовтих очей у натовп (Збан., Таємниця.., 1971, 52).
4. техн. Механізм, пристрій, який автоматично знаходить що-небудь. Мінери, озброєні шукачами, легко знайшли ледве замасковані нашвидкуруч чотири підривні прилади і біля кожного з них поставили водія легкового авто (Ле, Клен. лист, 1960, 241); Віталій стояв і дивився, як Жорка Мацкевич, поволі повертаючи «шукач»-регулятор, вияснив, де стався обрив електромережі (Мур., Свіже повітря.., 1962, 124).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 559.