ШУ́ЛЕР, а, ч. Гравець, який у картярській грі користується нечесними, шахрайськими прийомами. Один з тих, з ким я часто грав,— шахрай, ну — шулер, такий є термін (Донч., V, 1957, 536); // перен. Взагалі обманщик, шахрай. Чорносотенні бандити Зимового палацу і октябристські шулери III Думи почали новий похід проти Фінляндії (Ленін, 19, 1971, 122); Вона забула, що в кулаці цього шулера, на якого вона піднесла голос, все її майбутнє (Вільде, Сестри.., 1958, 402).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 560.