ШУЛИКИ́, і́в, мн. (одн. шули́к, а́, ч.). Коржі, политі медом з розтертим маком. Тут їли рознії [різні] потрави, І все з полив’яних мисок..: На закуску куліш і кашу, Лемішку, зубці, путрю, квашу І з маком медовий шулик (Котл., І, 1952, 72); Майбородиха.. зняла з полички тарілку з шуликами з маком і поставила на стіл (Н.-Лев., IV, 1956, 284); Шулики плавали в маковому молоці (Ільч., Серце жде, 1939, 412); Перед смертю — не надихаєшся, і Павло вирішив хоч наїстися. Він знав,що в скрині Явдоха держить глечик меду на шулики (Тют., Вир, 1964, 393).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 560.