ШУЛЬО́К, лька́, ч., діал. Качан кукурудзи. Взяла [Маруся] у руку і піднесла до очей, розглядаючи у тьмі. Це була засохла бадилина від кукурудзяного шулька (Хотк., II, 1966, 274); — Яка вона [кукурудза] тут на горі гарна,— говорить у ній думка.— Прядиво з шулька вже темне, схиляється, й можна до неї забиратися жати хоч би й сьогодні (Коб., III, 1956, 501); Любить [кукурудза] простір.. Шульки розкішно розвиваються. І росте їх два-три на одному шумилинні і зерном наливаються повним, здоровим, мучним! (Круш., Буденний хліб.., 1960, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 560.