ШУЛЬПОТІ́ТИ, оти́ть, недок., діал. Плюскотіти, хлюпати. На одній з водяних лисин він побачив гурт диких качок, що плавали поміж очеретом і шульпотіли плескатими носами в куширях (Тют., Вир, 1964, 320).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 561.