ШУМУВА́ННЯ1, я, с. Дія за знач. шумува́ти1. Незначні втрати припадають на сік з силосу, який витікає під час завантаження силосної маси в споруду та на шумування (Соц. твар., 7, 1956, 64).
ШУМУВА́ННЯ2, я, с. Дія за знач. шумува́ти2 і звуки, утворювані цією дією. З кожним кроком все дужче і дужче доносилося до мене шумування моря (Логв., Давні рани, 1961, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 564.