ШУ́СНУТИ, ну, неш, док., розм. Те саме, що ша́снути. Хома таки не витримав: тільки Хима вийшла з хати, він шуснув за нею до сіней (Коцюб., І, 1955, 90); На поріг ізнову вийшов хлопець. Озирнувшись навкруги, чи ніхто не дивиться, він швиденько шуснув протоптаною стежкою в бур’яни (Вас., II, 1959, 370); Сергій, шуснувши з полу на долівку, за якусь хвилинку встиг надіти валянки, згребти кожух і шапку й вискочити в сіни (Хор., Незакінч. політ, 1960, 56); // безос. Хруснуло, як оріх, шуснуло, як у міх (Укр.. присл.., 1963, 198).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 568.