ЩАВЛЕ́ВИЙ, а, е. Прикм. до щаве́ль. Тяжкі плити цілини заряботіли жовтими пальцями щавлевого коріння (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 504); // Вигот. з щавлю.
◊ Щавле́ва кислота́ — кисла на смак кристалічна органічна сполука, що застосовується в хімічній і текстильній промисловості тощо. Високоврожайний концентрований корм дає нут, але на зелений корм нут непридатний, бо листя і стебла його містять багато щавлевої і яблучної кислоти (Колг. Укр., 2, 1957, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 570.