ЩЕБЕТУ́ШКА, и, ж. Зменш.-пестл. до щебету́ха. — Ти мусиш купити мені кабріолетик гарнесенький-гарнесенький. Купиш, папочко [татку]? — Ей ти, щебетушко моя! — сумовито сказав князь.— Чого би я для тебе не купив! (Фр., III, 1950, 154); Він справді мав-таки десь сестру, свою щебетушку Зінку (Гончар, I, 1954, 300).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 577.