ЩОДЕ́НЩИНА, и, ж., розм. Те саме, що буде́нщина. За час, за годину Тебе я покину, Величнеє море таємне! І знов мене прийме, Огорне, обійме Щоденщина й лихо наземне (Л. Укр., І, 1951, 21); — Не піддавайтеся ніяким впливам,— обізвався він..,— не будьте надто вражливі на щоденщину! (Коб., І, 1956, 155); // Те саме, що щоде́ння. Обох їх не обділила доля тією глибинною селянською чистотою, яку не зміг розсікти ні батіг кріпацтва.., ні важка щоденщина, яка так і норовить утоптати, осипати в багно пелюстки чистого кохання (Стельмах, І, 1962, 130).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 603.