ЩО-НЕ́БУДЬ, чого-не́будь, займ. неознач. Який-небудь предмет, якесь явище і т. ін. з ряду подібних або все одно, який предмет, яке явище тощо. Було як намалює [маляр] що-небудь та підпише — бо й письменний був собі — що се не кавун, а слива, так таки точнісінька слива (Кв.-Осн., ІІ, 1956, 5); Йому хочеться і собі що-небудь сказати, чим-небудь дівчат посмішити, та поки надумається, дивись — Онисько уже й розсмішив (Мирний, ІІІ, 1954, 44); Чекаю завжди твоїх листів нетерпляче, все мені здається, що вдома що-небудь недобре, що хтось слабий (Коцюб., ІІІ, 1956, 356); // Певна справа, певне заняття. Усяк до чого-небудь вдався. Той робить те, другий — друге (Гл., Вибр., 1951, 41); Може, дуже тяжко та важко йому було..? Або що-небудь робив таке трудне, що другий і не зуміє? Послухаймо (Кв.-Осн., II, 1956, 122); Томлюся досить хутко, так що ні ходити багато, ні робити що-небудь довго не можу (Л. Укр., V, 1956, 405); // Байдуже який, будь-який предмет, будь-яке явище і т. ін.; будь-що. Він шукав за що-небудь причепитися, вилаятись, зірвати на кому-небудь своє накипіле зло (Мирний, III, 1954, 54); — А втни що-небудь нам, дідусю! (Граб., І, 1959, 202); Прокопчук — шапка на потилиці, шинеля розстебнута, лупаті очі так і виграють, так і химерять, щоб що-небудь збрехати — цілу дорогу теревенить (Тют., Вир, 1964, 356); // Скільки-небудь, незначна частина чогось. [Милевський:] Ну, та й азартна ж ви, Любов Олександрівно! А що, хоч виграли що-небудь, принаймні? (Л. Укр., II, 1951, 29); Не запалюючи світла, щоб не розбудити сім’ї, став [Оксен] зодягатися, глухо покашлюючи, потім пройшов у хатину, щоб прихопити що-небудь із собою з їжі (Тют., Вир, 1964, 25).
◊ Не що-не́будь, а… — не щось незначне, не варте уваги, а… Не раз за чужою роботою в думках бачив [Мар’ян] себе на своєму полі з косою. Це був вінець його тихої надії. А як було не надіятися, адже ходив він не біля чого-небудь, а коло землі (Стельмах, І, 1962, 165); Че́рез що-не́будь — з якої-небудь причини; чомусь. Це не може бути, щоб лист пропав, може, пошта опізнилася через що-небудь (Коцюб., ІІІ, 1956, 170).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 606.