ЩІ́ЛОЧКА, и, ж., рідко, заст. Зменш.-пестл. до щі́лка. Крізь невеличку щілочку прокрався до них у темноту місяць срібною стежечкою… (Мирний, III, 1954, 171); Добре тому рибалці, що сам зробить собі човника, заб’є паклею щілочки, заллє їх смолою, приробить легенькі весельця! (Л. Янов., І, 1959, 234); Я віддам землі Всі кістки мої, А на світ пущу Лиш щілки мої! Не умруть вони: Кожна щілочка Полетить жива. Як та пчілочка (Рудан., Тв., 1956, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 590.