ЩІ́ПКА, и, ж. Те саме, що пу́чка 3. Змила [Харитя] в мисчині горсточку пшона, вкинула щіпку солі та дві-три бараболі, налляла горщик водою і приставила його до вогню (Коцюб., І, 1955, 14); [Дар’я Іванівна:] Поки ви не поїдете до графа та не привезете путньої відповіді,— не дістанете від мене ні щіпки вашої поганої табаки (Коч., І, 1956, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 592.