ЩІ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до щока́ 1. Тихо схилившись, злегенька поцілував він Галю в незакриту щічку (Мирний, І, 1949, 341); Увіходять Палагея та дід Молибога, верткий, меткий, із срібною борідкою, з рожевими щічками, з колючими сивими бровами, у сніговій шапці (Мик., І, 1957, 299); *Образно. Роса капотить, наче перли, На гарную щічку тюльпана (Крим., Вибр., 1965. 273).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 593.