Ю́РТА, и, ж. Переносне (перев. конусоподібне) житло з жердин, укрите шкурами, повстю тощо, в деяких кочових і напівосілих народів Центральної і Середньої Азії та Південного Сибіру. Хан в неволі, врозтіч військо, Юрти знищені, мов змив… (Фр., XIII, 1954, 354); Біля білих байських юрт зберігалися під повітками легкі літні юрти, в яких живуть на літньому пасовищі в горах (Тулуб, В степу.., 1964, 38); *Образно. Під фіалковою небесною юртою Лежить в степах сподіваний аул (Мас., Поезії, 1950, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 617.