ЮХТО́ВИЙ, а, е. Прикм. до ю́хта; // Який виготовляє юхту. Юхтовий завод; II Зробл. з юхти. Клим Голодрабенко до церкви не вчащає. Від чого? — Що чобіт юхтових він не має (Бор., Тв., 1957, 188); Дід Баклага важко ступає своїми юхтовими чобітьми, спирається на ціпок (Мик., II, 1957, 316); *Образно. На подвір’ї коло стайні порається над чимсь Явтух-наймит. Юхтове лице його розтягнулось усміхом на мій добридень (Коцюб., І, 1955, 460).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 617.