ЯКРА́З.
1. присл. У цей час, у цей момент. Молодь вся була на полі, Бо якраз настали жнива (Л. Укр., І, 1951, 369); Якраз дзвінок.. на коридорі кінець урока сповістив (Тич., II, 1957, 31); Мати біля припічка якраз насипала в миску борщу (Головко, А. Гармаш, 1971, 529); — У нас оце якраз яблука падають… Вийдеш на світанку, а вони — бух, бух (Тют., Вир, 1964, 349).
2. присл. Те саме, що са́ме2 2. Якраз з наших вікон видно було дорогу (Вовчок, VI, 1956, 228); — Де ж їхня зброя? — Зброя буде. Може, ви якраз на ній і стоїте (Гончар, III, 1959, 171); Та то [літа] пусте, аби здоров’я, а його якраз нема (Коцюб., III, 1956, 382); // Те саме, що зо́всім. — Десятків зо два коней завжди держав, пар тридцять волів.— Ну, от і поділимо! — весело сказав Саранчук.— А ділити якраз і не обов’язково,— сказав Кузнецов (Головко, II, 1957, 498); // у знач. присудк. сл. Точно, в самий раз. Якраз Савці свитка, та тільки рукавів нема (Укр.. присл.., 1963, 51); Сонце в полудень, Юстинці душно, Максимові — якраз (Бабляк, Жванчик, 1967, 48).
3. част. Уживається для виділення, більшої конкретизації особи чи предмета, для підсилення ознаки тощо. З вулиці веде на наше подвір’я ..кам’яна ступалка [сту-панка], якраз така, яку можна побачити на малюнках Венеції, Рима або Неаполя (Коцюб., III, 1956, 148); Сьогодні якось і не схожий цей тяжко скалічений чоловік на героя, а тоді нібито якраз він перший підняв свою безкозирку на високій брамі над Графською пристанню, і та безкозирка заміняла атакуючим прапор (Гончар, Тронка, 1963, 170); // Уживається для уточнення, підсилення обставин часу, місця, способу дії тощо; саме. Вранці-рано, в пилипівку, Якраз у неділю, Побігла я за водою… (Шевч., І, 1963, 292); [Мокрина:] Як сказала я старій пані, що Женя рветься в село, так вона мене почала прохати, щоб я швидш їхала собі, отож я крадькома і майнула та якраз у дощ (Кроп., II, 1958, 495); За Артемовими розрахунками тікати мали [хлопці] з рову якраз у той соняшник (Головко, II, 1957, 246); Раптом якраз навпроти Глоби вистрибнув з-за намету ясно-сірий велетенський вовк (Тулуб, В степу.., 1964, 218); Піхотному полкові коні зараз підвернулись під руку якраз до речі, мовби сама доля посилала їх (Гончар, III, 1959, 70).
4. част., розм., ірон. Уживається (перев. з підвищеною інтонацією) при запереченні в значенні, близькому до чом не так, авжеж, отож. — Хіба не вгадав, що її звати Олена? — Ха-ха! а може, і не Олена? — Ну, то Наталя.— Якраз! ха-ха! (Коцюб., II, 1955, 210); — Коли б не вона [Червона гвардія], чи сиділи б оце ми з вами на зборах, поміщицьке добро ділячи? Якраз! (Головко, А. Гармаш, 1971, 487); — Ні, далі, мабуть, я з тобою не піду, Вутанько…— Вона мимохіть попробувала рукою кобуру з револьвером.— Бо, чого доброго, ще в пастку заведеш,— Якраз, може, вивела б, а не завела (Гончар, II, 1959, 257).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 641.