ЯКУ́ТИ, ів, мн. (одн. яку́т, а, ч.; яку́тка, и, ж). Народ, що становить основне населення Якутської АРСР; представники цього народу. Зверни, голубко моя, увагу на завтрашню мою замітку про калмиків та якутів (Коцюб., III, 1956, 170); Корінні народи Сибіру — якути, буряти та інші, які жили тут з давніх-давен,— багато запозичили від росіян: ознайомилися з землеробством і різними ремеслами, яких до приходу сюди росіян не знали, (Фіз. геогр.., 6, 1957, 100).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 642.