Я́ЛОВИЧИНА, и, ж. М’ясо великої рогатої худоби. Подали борщ, а далі яловичину, покришили на дерев’яній тарілочці, посолили та й їли (Кв.-Осн., II, 1956, 68); Не один фунт яловичини та хліба перетаскав Степан, поки таки привчив до себе сердитого Бровка (Л. Янов., І, 1959, 241); — Щоб каша була за годину готова! З яловичиною! Перекажіть обозному, що новий пан сотник звелів: з яловичиною (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 396).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 644.