ЯЛІВНИ́К1, а́, ч.
1. збірн. Молода худоба, яка ще не дає приплоду. Він уже від півгодини гойкав по лузі на корови й ялівник, відганяючи їх на толоку (Март., Тв., 1954, 177); [Семен:] Як був ще за підпасича біля панського ялівника, то як приженем було ялівник на тирло, то я як улізу в ставок та плаваю аж до полудня… (Кроп., III, 1959, 89).
2. Загорода або хлів для худоби; кошара. Коли.. Кречуниха.. теля.. затягнула до ялівника, тоді встав Юра з-під вориння і став іти дальше (Черемш., Тв., 1960, 73).
ЯЛІВНИ́К2, а, ч.
1. збірн. Ялівцевий ліс, гай, чагарник.
2. Те саме, що яліве́ць. Пагони ялівника набрали темно-зеленого кольору (Чорн., Потік.., 1956, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 643.