Я́НГОЛ, а, ч., розм. Те саме, що а́нгел. На іконостасі стояв чималий золотий хрест з терновим вінком на перехресті, а по боках коло хреста стояли навколішки два позолочені янголи (Н.-Лев., II, 1956, 347); Тепер у колишній церкві тиша. Така, яка панувала в години після відправи. Дрімотна й урочиста. Давно немає позолочених ікон, розмальованих янголами криласів і простінків (Цюпа, Краяни, 1971, 105); [Дуенья:] Моя сеньйора — янгол милосердя! (Л. Укр., III, 1952, 391); *У порівн. Мов янголи ясні, літають мрії ті І будять у людей надії золоті (Рильський, І, 1960, 81).
◊ День я́нгола, заст. — іменини. [Горпина:] Готуй лишень, Оленко, обід, бо вже куми йдуть справляти день мого святого янгола (Н.-Лев., II, 1956, 501); Цими днями святкувала пані Міллер день свого янгола (Коб., III, 1956, 221).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 645.