ЯНГОЛЯ́, я́ти, с.
1. Зменш.-пестл. до я́нгол. Здається, двоє неповинних янголят злетіли з самого неба, усілися у невеличкій хатці, на невеличкій постельці і завели свою голосну й радісну пісню… (Мирний, І, 1954, 207); — Ой боже мій, нащо він тобі здався, що ти його на небі заховав? Хіба у тебе янголят мало? (Григ., Вибр., 1959, 127).
2. перен., заст. Про дівчинку або хлопчика, які відзначаються своєю красою, невинністю, ніжністю. — Ач, розвелося розпутства! Ач! Дивитися бридко. З виду янголя, а в душі гаденя (Баш, На.. дорозі, 1967, 183).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 645.