ЯРЛИЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до ярли́к. Виписані щепи справді надіслали своєчасно, з ярличками і в добрій моховій упаковці (Юним мічур.., 1955, 13); Викинула стара одіж провітрювати, а з рукава доччиного кожуха червоніє щось,— хустка! Новісінька, ще й ярличок з ціною не одірваний (Головко, II, 1957, 192).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 649.