ЯРЧА́К, а́, ч., діал. Гурт, натовп (про людей); // зграя (про деяких тварин). Там проти сонечка Жаб тих ярчак На березі грівся любенько (Манж., Вибр., 1955, 256).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 652.