Я́РІСТЬ, я́рості, ж., рідко. Те саме, що лю́тість. Турн з ярості дрижав і пінив (Котл., І, 1952, 234); Володько мав добре серце, але коли його хто чим-небудь подразнив, хоч би жартом, зараз попадав у таку ярість, що міг допуститися і найбільшого злочину (Ков., Світ.., 1960, 53); *Образно. Жаром, ярістю мотора Промчимося через сніг (Мал., Звенигора, 1959, 133).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 648.