ЯРІ́ТИСЯ, і́ється. недок. Те саме, що ярі́ти1. Були темно; тільки десь-десь на шпилях горбів або на стрімких берегах ярівся сніг синюватим фосфоричним блиском (Фр., III, 1950, 296); Мухтаров відхилився до вікна, за яким уже ярівся ранок (Ле, Міжгір’я, 1953, 163).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 648.