ЯСКРАВІ́ТИ, і́є, недок. Виділятися яскравими барвами, кольорами, сяяти яскравим блиском. Щедро пекло сонце, толока яскравіла диким маком, деревієм, собачим милом (Чаб., Тече вода.., 1961, 9); В готелі «Національ» яскравіли вогнями широкі вікна (Рибак, Час.., 1960, 686); Мамайчук обертається до Сухомлина спиною, яскравіючи на весь берег пурпуром своєї сорочки (Гончар, Тронка, 1963, 335).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 654.