ЯСТРУБО́К, бка́, ч.
1. Зменш.-пестл. до я́струб. Іде [дід] в аптеку, і яструбок на плечі (Гончар, Бригантина, 1973, 149).
2. перен., розм. Назва літака-винищувача, вживана в період Великої Вітчизняної війни. Раптом з-за пагорба вирвався наш яструбок (Десняк, Опов.., 1951, 94); Десь високо в прозорому небі шугав «яструбок». У Надії ворухнулось серце: на такому літає Вася (Баш, Надія, 1960, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 658.