Я́ЩИК, а, ч. Виріб з дощок, фанери і т. ін. (перев. чотирикутний), який використовують для пакування, зберігання або перенесення чого-небудь. Вчора я отримала гроші, але ще їх не чіпала, а сховала в ящик (Л. Укр., V, 1956, 124); З ранку до ночі Шевченко пиляв і стругав, збивав ящики, щось пакував або зашивав у рогожу (Тулуб, В степу.., 1964, 191); Лікар втягнув до кімнати великий дерев’яний ящик.. Почали вкладатись. І тут виявилося, що ящик занадто тісний (Гончар, IV, 1960, 45); *Образно. Вночі йому сниться сон, який перевертає душу: з темного кутка дивляться на нього батькові очі, а під стелею гримить голос: «Ти зробив те, що я тобі заповідав? Ти знаєш, хто мене зжив зі світу, чи вже забув?» — гогоче батько в кам’яному ящику тюрми. (Тют., Вир, 1964, 417); // Міра, що дорівнює вмісту ящика. — У нас на борту є три ящики книжок (Тулуб, В степу.., 1964, 271); // Кузов автомобіля, візка і т. ін. Партизан скидає сіно. Уже в самому ящику воза лишилося (Головко, І, 1957, 367); Закотила [Даринка] возик у чагарник, збігала в землянку по сокиру, подалася в берег, нарубала лози, підплела ящик — і став возик як новий (Вирган, В розп. літа, 1959, 259).
Заря́дний я́щик — візок для перевезення артилерійських снарядів. На узбіччях дороги покинуті гармати, зарядні ящики з перерубаними посторонками (Гончар, II, 1959, 440); Рота німецьких солдатів щільною купою відпочивала біля поставлених у козла гвинтівок, поряд стояли дві гармати з зарядними ящиками на колесах (Багмут, Опов., 1959, 18).
◊ Відклада́ти (відкла́сти) в до́вгий я́щик див. до́вгий; Відклада́ти (відкла́сти) спра́ви (спра́ву) в до́вгий я́щик див. спра́ва1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 661.